Все дуже просто і до болю складно. Сказати правду – і лишитися одній. А час летить – лишаються лиш згадки. Кому це треба? Мабуть лиш мені одній! Усі ідуть, минають разом з часом. Лиш я, в останнє дочитаю лист. Осінній лист до-долу тихо падав. Він тихо падав – я ж, летіла в вись.
